Фразеологія
Table of Contents

Мовні одиниці, що складаються з кількох роздільно оформлених компонентів, характеризуються стійкістю лексичного складу та синтаксичної будови і, як і окремі слова, позначають поняття, звуться фразеологічними одиницями, або фразеологічними зворотами, чи просто фразеологізмами.

Фразеологічні звороти кожної мови характеризуються стійкістю лексичного складу. Наприклад, коли ми хочемо поняття «посваритися» передати не словом, а фразеологізмом, то кажемо «розбити глек». Саме розбити (а не рознести, розтрощити, роздушити) і саме глек (а не макітру, ступу, пляшку). Фразеологізми відтворювані, вони зберігаються в нашій пам’яті, і при потребі ми їх видобуваємо звідти. Під час перекладу з однієї мови на іншу треба не калькувати чужомовних фразеологізмів, а добирати власні. Наявність у якомусь фразеологічному звороті української лексики ще не є свідченням того, що зворот український. Скажімо, в одній із радіопередач на медичну тему прозвучала така порада: «Треба негайно прийняти міри, щоб попередити розповсюдження інфекції». З погляду суто лексичних норм усі слова українські. Але російському вислову принять меры в українській мові відповідає не прийняти міри, а вжити заходів. Попереджувати в українській мові означає «повідомляти наперед». Приміром: «Студентів попередили, що зимова екзаменаційна сесія почнеться на два тижні раніше». А відповідником російського вислову предупредить (что?) распространение инфекции в нашій мові є запобігти (чому?) поширенню інфекції. Отже, відповідно до лексико-фразеологічних норм української літературної мови наведений уривок з радіопередачі мав би звучати так: «Треба негайно вжити заходів, щоб запобігти поширенню інфекції».

У багатьох фразеологічних зворотах замість слів із конкретним значенням одержати й отримати вживані абстрактніші лексеми дістати, набути, здобути. Не отримати освіту, одержати перемогу, отримати досвід, отримати виправдання, як пишуть у засобах масової інформації, а здобути освіту, здобути перемогу, набути досвіду, дістати (знайти) виправдання. Таким чином, слід було написати «У Соколівці сьогодні дістала (або знайшла) виправдання сила кулака», а не отримала виправдання, як читаємо в одному з газетних текстів.

Дуже активно вживане в сучасній суспільно-політичній лексиці слово заключати, відсутнє в українській літературній мові. Ті, що використовують його, не цілком засвоїли лексичні та фразеологічні норми української мови. Наведу кілька російських фразеологічних одиниць із словом заключать та їхні українські відповідники: заключать в скобкикавычки) — брати в дужкилапки); заключать бракбрати шлюб, одружуватися; заключать в тюрьмуув’язнювати; заключать соглашение (договор, контракт) — укладати угоду (договір, контракт).

В усному й писемному мовленні нерідко чуємо й читаємо кумедні з погляду лексико-фразеологічних норм української мови вислови: «На місці звалища мешканці молодого міста розбили парк; Страйкарі розбили намети перед міськрадою» та ін. Дієслово розбити є синонімом слів знищити, розтрощити, роз’юшити тощо. Воно входить до таких словосполучень, як розбити лоба, розбити (розірвати) кайдани, розбити серце і т. ін. Щодо парку або саду треба використовувати більш підхожі лексеми — посадити, насадити, виростити: «Я гостро відчуваю запах саду, що я посадив» (Ю. Яновський). Намети теж не розбивають, а ставлять або напинають (як у прямому, так і в переносному значенні): «Над покрівлями будинків осінні хмари нап’яли сизий намет» (О. Копиленко).

В одній із газет читаємо: «Як полягають справи зі створенням місцевого осередку спілки?» Це невдалий варіант перекладу російського вислову как обстоят дела? Правильно його слід перекладати як стоять справи? або просто як справи? Українське слово полягати є відповідником російських состоять, заключаться. Напр.: «В чем состоит (заключается) Ваша задача? — У чому полягає Ваше завдання?» Російський вислів как бы не так! є експресивним синонімічним замінником заперечної частки нет: «Думаешь, он сдержал свое обещание? Как бы не так!» Його українські відповідники аж ніяк, де там, овва. Один із них і треба було б використати в уривку з газетного тексту: «Думаєте, хоч хтось отямився? Аби не так!» — «Думаєте, хоч хтось отямився? Де там!» замість неоковирного аби не так.

Фразеологічні звороти різних типів досить часто використовують у пресі як один із найважливіших засобів посилення й відсвіження експресії та поглиблення логізації викладу. Вживані фразеологізми і як складники тексту, і як заголовки. До особливо улюблених мовних одиниць такого ґатунку належать прислів’я й приказки та крилаті вислови. На жаль, при використанні усталених зворотів трапляється чимало недоречностей. Часто-густо автори не завдають собі клопоту відшукати в скарбниці української фразеології найкращий варіант, а вдаються до першого-ліпшого, що спаде їм на думку. Найчастіше це буває неоковирна калька з російської мови. Скажімо, журналіст однієї з телепередач говорить: «Питання між кандидатами в депутати розподілилися слідуючим чином» (тобто дослівно перекладає рос. следующим образом). За лексико-фразеологічними нормами української мови треба казати: «Запитання між кандидатами в депутати розподілено так».

Ситуацію, коли людина вважає, начебто досить змінити зовнішній вигляд або навіть лише поміняти вбрання — і відразу зміниться її суть, росіяни характеризують приказкою ворона в павлиньих перьях. Невибагливі автори наших видань пишуть і собі ворона в павиному пір’ї, а тим часом українська мова на цей випадок має свою оригінальну приказку: убрався в жупані дума, що пан. Як заголовок нерідко використовують фольклорний фразеологізм із вогню та в полум’я (тобто з однієї скрути в іншу, часом іще більшу). Звичайно, це цілком український зворот, спільний з російським. Але крім нього маємо й інший, суто наш: з дощу та під ринву, який чомусь забувають.

При описі весни, коли водойми звільняються від криги або коли йдеться про настання чогось довгосподіваного, вживають фразеологізм-покруч лід зрушився. Це невдалий переклад рос. лед тронулся. Замість нього в нас є крига скресла, що вживається в прямому й переносному значенні. В одній із радіопередач розповідалося про невдалий захід, коли люди не дістали того, на що розраховували. Становище було схарактеризоване так: «Вони пішли, не солоно сьорбнувши» (рос. не солоно хлебавши). Натомість треба було вжити українського вислову: «Вони пішли, спіймавши облизня» або ще коротше: «Вони дістали (спіймали, схопили, скуштували) облизня».

Крилаті вислови є фразеологізмами книжного походження, тому на відміну від прислів’їв та приказок їх перекладають буквально, але з дотриманням певних правил, нехтування яких знижує виразово-зображальні якості цих мовних одиниць. Наприклад, якщо в першотворі вислів має риму й віршовий розмір, то й у перекладі слід зберігати ці особливості. Один із газетних матеріалів був названий «Я пам’ятаю чудову миттєвість». Кожен більш-менш освічений читач одразу здогадається, що це рядок з вірша О. Пушкіна «Я помню чудное мгновенье», і помітить, що в українському перекладі на два склади більше і порушено розмір. А є ж гарний український варіант:

Я мить чудову пам’ятаю —
Моїм очам постала ти,
Як чарівне видіння раю,
Як чистий геній красоти…

Тож і назвати матеріал варто було «Я мить чудову пам’ятаю».

І ще одна недоречність, яка прийшла в нашу мову разом з невдалим відтворенням назви епопеї про Штірліца «Сімнадцять миттєвостей (замість нормального в цьому контексті хвилин) весни», бо миттєвість відповідає рос. мгновенность, а не мгновение.

З емоційно-експресивною метою в публіцистичних текстах використовують літературні цитати. Наприклад, у газетному матеріалі на теми родинного життя читаємо: «Пам’ятаєте, як у першому акті кохає Ромео Розаліну? «Прекраснее ее на свете нет и не было с тех пор, как создан свет». Начебто все добре, але постає запитання: чому в українському тексті слова англійського автора наведені російською мовою? Адже є цілком пристойний український переклад «Ромео і Джульєтти» Ірини Стешенко, де ці рядки звучать так:

Гарніша? Ні! Як світ
почав стояти,
Під сонцем кращої
не відшукати.

Фразеологізми треба відтворювати мовою, якою писано даний текст, або мовою оригіналу. Якась третя мова тут абсолютно недоречна.

Одна з газет опублікувала матеріал під назвою «А в іншому, прекрасна маркізо, усе добре». Це рядок із французької жартівливої пісеньки, відомої в російському перекладі: «А в остальном, прекрасная маркиза, все хорошо, все хорошо!». Газетний же матеріал названо не віршованим рядком, а його прозовим варіантом. Точний український переклад цього рядка такий: «А поза тим, добродійко маркізо, усе гаразд, усе гаразд!» Тут українська мова засвідчує свою милозвучність і вміння відтворити французький шарм.

Фразеологічні одиниці є дуже важливим семантичним та стилістичним засобом. Одні фразеологізми спільні для багатьох мов. До таких належать вислови давньогрецькі (ріг Амальтеї, яблуко розбрату), євангельські (шлях на Голготу), біблійні (дух і буква), літературні цитати («Спинись, хвилино, гарна ти!»). Є фразеологічні звороти, належні тільки одній мові, і для відтворення позначуваних ними понять в інших мовах слід шукати рівноцінних відповідників.

В українських газетах можна прочитати: задаватись метою, знищувати на корені й под. Ніякого стосунку до української фразеології такі синтаксичні побудови не мають, оскільки в нашій мові їм відповідають — ставити собі за мету, знищувати на пні.

«Жила-була одна жінка», «Жив-був один голова колгоспу», «Жив-був один спортсмен» — так часто починають свої твори автори різних газетних жанрів. Та й сучасні казкарі здебільшого вдаються до такого початку, який нібито запозичений з українських народних казок. Але річ у тім, що словами жили-были починаються російські народні казки. Що ж до казок українського народу, то в них на початку стоять слова: «Жили собі дід та баба», «Був (були) собі чоловік та жінка» тощо.

Тут ідеться про використання в засобах масової інформації фразеологічних одиниць книжного та фольклорного походження. Коли фразеологізми вживаються недоречно, вони викликають негативний відрух у читачів, слухачів, глядачів.

У царині фразеології, як і на рівні лексики, виявляється синонімічне багатство української мови. Скажімо, на позначення поняття «людина невизначених здібностей, невиразної вдачі» існують такі фразеологізми: ні се ні те, ні риба ні м’ясо, ні рак ні риба, ні пес ні баран, ні пава ні ґава, ні два ні півтора, ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні швець, ні жнець, ні грач ні помагач. До слова тікати є ціла низка фразеологічних висловів: увіритися ногам, кидатися навтікача, намазати п’яти салом, накивати п’ятами, дати ходу, дати тягу, взяти ноги на плечі тощо.

На жаль, у численних засобах масової інформації вживана досить обмежена кількість фразеологічних зворотів. Нерідко оригінальних українських фразеологізмів не використовують зовсім, віддаючи перевагу калькованим з російської мови зворотам.

Поєднання однокореневих слів (тавтологія) широко вживається як стилістичний засіб. Це здебільшого фразеологічні одиниці на зразок сила-силенна, рано-вранці, вільна воля, любий-любесенький, милий-милесенький. Коли нагромадження в тому самому вислові однокореневих слів не викликане ні стилістичними, ні значеннєвими міркуваннями, тавтологія стає вадою тексту. До появи тавтологічних словосполучень, що знижують мовленнєвий рівень викладу, призводить бездумне калькування російських висловів: совершить преступлениевчинити злочин, обеспечить безопасностьзабезпечити безпеку. Цього можна і треба уникати, замінюючи один із компонентів синонімічним відповідником: скоїти злочин, гарантувати безпеку.

Ретельне вивчення багатої синоніміки української мови дає змогу якнайточніше висловлювати думку, втілювати її в довершену форму.

А хура й досі там, а віз і нині там

Часто послуговуються журналісти висловом з байки І. Крилова а віз і нині там (коли хочуть емоційно висловитися про те, що якесь діло не йде). Нічого поганого в тому, звичайно, немає, треба збагачувати палітру виразових засобів. Прикро лише те, що майже ніхто не згадує українського вислову з байки Л. Глібова а хура й досі там. Можливо, бояться рідковживаного тепер слова хура (великий віз або сани для перевезення вантажів та людей). Але ж незнання якогось слова не є підставою для ігнорування цілого фразеологізму.

Впадати (а не кидатися) в око (очі, вічі)

«Перше, що кинулось у вічі, коли ми зайшли до музею, була цілковита занедбаність його приміщень», — читаємо в одній із газет. Кидатись у вічі в українській мові (на відміну від рос. бросаться в глаза) не є фразеологічним зворотом, тобто не має цілісного значення, а сприймається буквально: хтось кинувся комусь у вічі і, можливо, видряпав їх. Поняття «привертати увагу» відтворюється фразеологізмом впадати в окоочі, вічі): «Вутанька Гуслиста з першого дня впала юнакові в око» (О. Гончар). Тож у наведеному уривку тексту потрібно було написати: «Перше, що впало в око, коли ми зайшли до музею…»

Грати роль і відігравати роль

Вислів грати роль доречний у застосуванні до акторів або до людей, які видають себе за когось. У переносному значенні використовуємо словосполучення відігравати роль. Синтаксично незграбне речення з газетного тексту «Сам собою цей факт зіграє немаловажну (калька російського слова!) роль для припинення міжрелігійних конфліктів» слід відредагувати в такий спосіб: «Сам собою цей факт відіграє неабияку роль у припиненні міжконфесійних конфліктів». Пор.: «Того вечора я грала зовсім іншу роль» (Леся Українка); «Педагогічна діяльність Софії Русової відіграла велику роль у розвитку українського шкільництва» (газ.).

Гривня і копійка

Невідповідність назв національної валюти гривня (що нагадує нам про славне історичне минуле) та розмінної монети копійка (що свідчить про тривале перебування в колоніальному ярмі) підтверджується й тим, що копійка не дуже широко вживається в фразеологізмах. Наприклад, російським словам копейка, ребро, ставить в українській мові відповідають копійка, ребро, ставити, але російський фразеологізм поставить ребром последнюю копейку по-українському буде не поставити ребром останню копійку, а розтринькати останні гроші.

Давати згоду, схвалювати, підтримувати, погоджуватися, а не давати добро

І в офіційно-діловому, і в розмовному мовленні зловживають висловом давати добро. Напр.: «Президент дав добро на підготовку проекту указу про створення вільної економічної зони в Трускавці» (газ.).

З погляду лексико-семантичних норм української мови можна подумати, начебто президент віддав на цю справу частину свого майна, бо іменник добро означає «сукупність належних комусь речей, предметів, цінностей», а також «благо», протилежне до «лихо, зло». Напр.: «А корабель був повний добра. Було там і золото» (П. Панч); «Лагодився Чіпка громаді служити — збирався добро робити» (Панас Мирний). Отож некритичне використання розмовного російського вислову давать добро (де добро є субстантивованим прислівником) в українській мові призводить до затемнення змісту висловлювання. Адже насправді йдеться про те, що президент дав згоду на підготовку (погодився з підготовкою, схвалив підготовку) проекту.

Давати спокій, а не залишати в спокої

У газетах захоплюються калькованим з російської мови висловом залишати когось у спокої, хоч є оригінальний український фразеологізм давати комусь спокій: «Бачачи, що ця справа така болюча для нього, я дав спокій і не розпитував подробиць» (М. Коцюбинський). Тож замість «залишимо міністрів у спокої», як пише одна з газет, краще сказати «дамо міністрам спокій».

Довкілля, навколишнє, довколишнє (а не оточуюче) середовище

Дбаючи про поліпшення екології, газетярі цілком слушно закликають усю громаду стати на захист «оточуючого середовища». Хотілося б запропонувати їм вимовити кілька разів поспіль виділене слово і подумати, чи вписується воно в рамки милозвучності нашої мови. А є ж чудові замінники: навколишнє (довколишнє) середовище, для менш офіційних текстів — довкілля, окіл (р. відм. околу). Напр.: «Проблема охорони довкілля в Україні з особливою гостротою постала після чорнобильської трагедії» (газ.); «Мов крізь сон доходило до мене навколишнє» (Ю. Збанацький); «Думка наче піднеслася над усім довколишнім буденним» (Л. Смілянський); «Зміни в кліматі призвели до помітних змін навколишнього природного середовища» (журн.).

Доводити до відома, а не ставити у відомість

Трапляється на сторінках преси й такий мовний зворот: ставимо вас у відомість. Це дослівний переклад рос. ставим вас в известность, відповідниками якого в українській літературній мові є доводимо до вашого відома, повідомляємо вам (вас), сповіщаємо вас. Напр.: «Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсім зокрема» (Леся Українка); «Надіслав одного з джиґітів сповістити наречену про своє наближення» (З. Тулуб).

Завдавати удару, а не наносити удар

«Тепер особливо відчутні наслідки сталінської політики, що розгромила культурне відродження і нанесла смертельний удар по ідеалах та вірі в краще майбутнє», — пишуть в одному вельми поважному часописі. Усе правильно, крім одного: російському фразеологізмові наносить (что?) удар відповідає український завдавати (чого?) удару. Напр.: «Загарбання турками узбережжя Чорного моря в кінці XV ст. завдало торгівлі між Заходом і Сходом сильного удару» (журн.).

Здавати собі справу (а не звіт)

Російський вислів отдавать себе отчет можна відтворити словами усвідомлювати, розуміти щось, орієнтуватися в чомусь: «Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається» (С. Журахович); «Колишній солдат, він розумів, що значить узятися провідником, яка відповідальність ляже на людину, що згодиться на це» (О. Гончар). Але є й вислів фразеологічного типу — здавати собі справу в чомусь (про щось, із чогось). Про закономірність цієї мовної одиниці свідчить широке вживання її в багатьох українських авторів: «Так, так…» — шепотіла вона, не здаючи собі справи в тому, що десь уже сходилась публіка на її концерт, що на вулиці чекало на неї авто» (Л. Смілянський); «Вона чомусь мусила згадувати про Дарку, не раз плакала при тому — чи за лялькою, чи за Даркою, вона якось сама не могла собі здати справи в тому» (Леся Українка).

З дощу та під ринву та ін. (а не тільки з вогню та в полум’я)

Из огня да в полымя означає «з однієї неприємності потрапити в іншу, ще більшу». Українська мова має тут такі фразеологічні варіанти: з дощу та під ринву; уникав диму, та й упав у вогонь; тікав від диму, та впав у вогонь; з калюжі та в болото; утікав від вовка, та натрапив на ведмедя; з вогню та в полум’я.

Знічев’я, а не від нічого робити

В одній із газет читаємо: «Нісенітниці в голову лізуть від нічого робити». Замість цього перелицьованого російського вислову краще було б ужити українське знічев’я, як робили й роблять майстри українського слова: «— Знічев’я спочиваєш? — Прийшовши під вікно, Бровко озвавсь» (Л. Глібов); «Матюха знічев’я грався наганом» (А. Головко).

Квартира з усіма вигодами (не зручностями)

Невмотивовані кальки з російської мови особливо неприємно вражають у словосполученнях фразеологічного й нефразеологічного типу. Тут слова начебто й українські, а поєднані всупереч семантико-фразеологічним нормам нашої мови. У засобах масової інформації досить часто використовують вислів «квартира з усіма «зручностями». Російське слово удобство перекладається в нас зручність (сприятливість, приємність у користуванні) та вигода (комфортність; обладнання, що створює певні зручності для побуту людини). Напр.: «Голубенко перейшов на другий борт і сів, приємно відчувши велику зручність білих пароплавових крісел» (Словник української мови. Т. 3. С. 718); «Є думка розпочати будівництво нового села. І спершу хоч одну вулицю опорядити з будинками на кілька поверхів, з вигодами» (Словник української мови. Т. 1. С. 375). Тож нормативний вислів української літературної мови — квартира з усіма вигодами.

Мати рацію, а не бути правим

В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися з тонкощами рідної мови. За бажання цю прогалину зможуть заповнити всі. Але нерідко буває так, що носій мови задовольняється тим лексичним запасом, на який спромігся, а решту слів оголошує незрозумілими, штучними, а то й непотрібними, вартими глузування. Під обстріл таких «цілувальників» час від часу потрапляє вислів мати рацію. «Хай з раціями ходять полісмени, а коли людина права, то так і треба казати», — заявляють «дотепники».

Слово рація (у полісмена) — це запозичення з російської мови радянського часу, скорочений варіант слова радіостанція. А рація в розумінні «підстава, обґрунтування, причина, слушність, вітальна промова» походить від лат. ratio і свідчить про широку обізнаність українського суспільства з класичними мовами вже в далекому минулому. У радянську добу особливо не полюбляли тих запозичень, які були в українській мові і яких не було в російській. Лексична картотека Інституту української мови містить чимало ілюстрацій до цього словосполучення з творів митців українського слова. Напр.: «Ви шукаєте рації, аргументації й т. ін. на кожнісінький свій вчинок» (А. Кримський); «Дядько уважав, що Вам нема жадної рації давати гроші ворожим до Вас людям» (Леся Українка); «Тікати не було рації. Хутір був оточений» (З. Тулуб); «Посли к Латину приступились, Три рази низько поклонились, А старший рацію сказав» (І. Котляревський). Коли йдеться про визнання слушності чиїхось міркувань або дій, українська мова використовує фразеологічний зворот мати рацію: «Ех ви, ясновельможні дикуни! Боїтеся Кармелюка — і маєте рацію!» (С. Васильченко). Цей зворот наявний у творах багатьох класиків української літератури минулого й сучасного. Його синонім — ваша (твоя) правда: «А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! Правда ваша: Польща впала Та й вас роздавила!» (Т. Шевченко).

Натомість прихильники зближення мов обстоювали та обстоюють калькований російський вислів ви праві, хоч основними значеннями слова правий у нашій мові є «справедливий, праведний, безгрішний, невинний», а не «слушний». Ще менше пасують до згаданого фразеологізму омонім правий (протилежне поняття до лівий) та омограф правий «рівний, прямий»: «Рубайся, дерево, криве і праве» (Номис).

Отже, повноцінними українськими відповідниками російського вислову Вы (ты) правы (прав) є Ви (ти) маєте (маєш) рацію; Ваша (твоя) правда. Варіантові Ви (ти) праві (правий) віддають перевагу ті, які дякують Вас (замість вам), заключають (замість укладають) угоди, голосують за змішану (замість мішану) виборчу систему, вимовляють свої прізвища Алексєєнко, Кравець, Логвін, Пєхота, Кутовой (замість нормальних Олексієнко, Кравець, Логвин, Піхота, Кутовий).

Моя хата скраю, а не моє діло сторона

У засобах масової інформації можна натрапити на штучний фразеологізм моє діло сторона. А тим часом російському вислову мое дело сторона (коли йдеться про байдужість у ставленні до чогось, про небажання втручатися в якусь справу) в українській мові відповідають: моя хата скраю; про меневовк хоч траву їж; наше діло півняче: прокукурікали, а там хоч і не розвидняйся; моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів.

На тобі, небоже (а не Боже), що мені негоже

Трапляється, що хтось із носіїв мови не знає якогось слова — компонента фразеологічної одиниці і замінює його близьким за звучанням. Цілісне значення фразеологізму нібито не порушено, тому лексично спотворена одиниця набуває поширення, відтискуючи на другий план первісний, закономірний варіант. Але коли замислимося над кожним із складників звороту, то побачимо явне безглуздя. У засобах масової інформації, приміром, досить часто вживають приказку на тобі, боже, що мені негоже (у ситуації, коли хтось дарує ближньому якусь абищицю, котру видає за щось поважне). Останнім часом навіть почали писати Боже з великої літери, проте це не зменшує зневаги до Бога. Якщо подумки перенестися в час виникнення приказки, одразу з’являться сумніви — чи наважився б хтось пропонувати непотріб Богові. А вся річ у тому, що правильна форма цієї приказки така: на тобі, небоже, що мені негоже (обидві частини римованої приказки мають, як і належить, однакову кількість складів). Небоже — форма кличного відмінка іменника небіж (племінник). Тепер усе зрозуміло: багатий дядько кидає бідному небожеві якийсь не дуже ласий шматок.

Не в тім’я битий, а не не ликом шитий

З синонімічного гнізда фразеологізмів працівники газет, радіо й телебачення, як правило, вибирають один. Причому підставою для такого вибору є не виразово-логічні якості звороту, не оригінальність образів, що містяться в ньому, а близькість до російської мови. Приміром, коли йдеться про непересічну, тямущу людину, яка не розгубиться за скрутних обставин, використовують тільки вислів не ликом шитий: «Наші теж не ликом шиті», «І ми не ликом шиті» (заголовки в газетах). Тим часом є набагато виразніший суто український фразеологізм — не в тім’я битий. Саме йому віддавали перевагу класики української літератури: «До нашої панночки нелегко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось» (Леся Українка); «Так же піп не в тім’я битий: його не обдуриш» (Лесь Мартович). Слово лико, без сумніву, українське; як і російське лыко, воно має значення «внутрішня частина кори молодих листяних дерев, що легко відокремлюється від стовбура й ділиться на стрічки». Проте в обох мовах ці слова входять до різних фразеологізмів: рос. лыка не вяжет — укр. язиком не поверне; п’яний як хлющ (як ніч, як чіп). Рос. не всякое лыко в строку — укр. не за всяку провину києм у спину. Порівняймо укр. не мішайтесь між чужі лика — рос. не мешайтесь не в свое дело; укр. бути в татарських ликах — рос. попасть к татарам в неволю; укр. в’язати в лика — рос. брать в неволю.

Робити внесок і вносити вклад

Деякі мовці не розрізняють висловів робити внесок і вносити вклад. У прямому розумінні, коли маємо справу з грішми (коли йдеться про ощадну касу, банк, фонд), використовуємо вислів вносити вклад. Напр.: «Киянка Галина Гуць внесла вклад у сумі 1000 карбованців на відбудову церкви Богородиці Пирогощої» (газ.). Якщо мова йде про сприяння розвиткові науки, культури, мистецтва, слід уживати вислів робити внесок: «Значний внесок у справу створення українського професіонального театру зробив Тарас Шевченко» (газ.).

Сміятися на кутні. Кутній (а не корінний) зуб

Словники, поза всяким сумнівом, є вмістищами відомостей про вживання й значення слів. Але й у словниках трапляються прикрі помилки. Приміром, у 4-му томі одинадцятитомного Словника української мови є словосполучення корінний зуб, яке нібито означає «один із п’яти задніх зубів кожної щелепи» (с. 292). Цей вислів без жодних підстав перенесено з російської мови, бо по-українському один із п’яти задніх зубів щелепи зветься кутній. «На кутніх зубах спробував золото» (М. Стельмах). Маємо й фразеологізм сміятися (реготатися) на кутні із значенням «плакати»: «Ще й сміється, дурне! Щоб ти на кутні сміялося!» (О. Ковінька). Українська фразеологія така багата, що її не варто «збагачувати» неоковирними витворами.

Становити інтерес і представляти інтереси

«Висловлені на науковій конференції пропозиції представляють інтерес для нашого підприємства». У цьому фрагменті з радіопередачі поняття «викликати зацікавлення, бути корисним» слід передавати українським висловом становити інтерес (пропозиції становлять інтерес). Коли йдеться про дію за чиїмсь дорученням, про вираження чиєїсь волі, тоді доречний фразеологізм представляти (репрезентувати) інтерес (інтереси). Напр.: «Тепер колишній доцент університету став дипломатом, він представляє інтереси України в Хорватії» (газ.); «Микола Лисенко репрезентує музичний романтизм у повному розумінні цього слова» (журн.); «Досвід Польщі в розвиткові сільського господарства становить великий інтерес для України» (газ.).

Тягар (а не вантаж) обов’язків

Багато фразеологічних одиниць має чітко окреслене національне обличчя. Безпідставне калькування тут особливо недоречне, до нього вдаються з незнання, з невибагливості або з лінощів люди, яким чужі муки слова.

Компоненти фразеологізмів навіть у близькоспоріднених мовах не завжди збігаються. Скажімо, в російській мові слово груз часто входить до фразеологізмів: груз воспоминаний, груз наследства, груз обязанностей. Відповідником цього слова в українській мові є вантаж, але тільки в прямому значенні: «Вони мовчки висаджували вантаж на плечі один одному» (О. Гончар). У складі фразеологічних одиниць замість вантаж уживається тягар (р. відм. тягаря, а не тягару, як інколи пишуть і кажуть): тягар спогадів, тягар спадщини, тягар обов’язків. З цього погляду варто було б відредагувати фразеологізми в спортивному газетному матеріалі: «На чаші (краще на шальки) терезів лягли, з одного боку, честь команди та її нових керівників, а з другого — вантаж (треба тягар) першого кола».

Форми вітання й прощання

До фразеологічних одиниць належать і форми вітання та прощання. Вони давно усталилися в українській мові, і їх не варто модернізувати без потреби. Досить часто чуємо неправильні з погляду української граматики форми вітання та прощання в розмовному мовленні, по радіо й телебаченню «Добрий ранок!; Доброго дня, шановна редакція! (тут іще й ігнорування кличного відмінка — редакціє); Доброго вечора, шановні телеглядачі; Доброї (спокійної, навіть гарної) ночі, дорогі діти!»

В українській літературній мові усталилися такі форми: Доброго ранку!; Добрий день! (Добридень!); Добрий вечір! (Добривечір!); На добраніч! Добраніч!

Фразеологічні й нефразеологічні відповідники рос. следовать

Слово слідувати в сучасній українській мові вживається досить рідко і лише в одному значенні «рухатися слідом за кимось»: «Примушувала на останні гроші, які він виторговував за рибу, купувати морозиво, водити в кіно, слідувати за нею по п’ятах, куди б вона не йшла» (Григорій Тютюнник). В інших значеннях слідувати застаріло і вважається ненормативним з погляду лексичних норм. Намагання збільшити частотність цього слова й розширити його семантику спричинено не внутрішніми законами української мови, а незнанням цих законів та впливом інших мов. Основними українськими відповідниками активного в сучасній російській мові следовать є іти, прямувати, простувати (у просторі), наставати, наступати (у часі): поезд следует без остановокпотяг іде без зупинок, поезд дальнего следованияпотяг далекого прямування; за весной следует летоза весною настає літо. Дієприкметника слідуючий в українській мові немає взагалі.

Не входить слово слідувати (з огляду на звуженість його семантики) і до складу словосполучень фразеологічного й нефразеологічного типу. Те, що читаємо в газетах і часописах (слідувати такій логіці, слідувати чиємусь прикладові, із сказаного слідує й под.) не відповідає ні лексичним, ні фразеологічним нормам. Ось кілька російських словосполучень, складниками яких є следовать, та їхні відповідники в українській мові: продолжение следует (при друкуванні матеріалу в кількох номерах видання) — далі буде; следовать чьему-то примерунаслідувати чийсь приклад; следовать подобной логикейти за такою логікою; следовать советам врачавиконувати поради (слухати порад) лікаря; следовать обычаямдодержуватися (дотримуватися) звичаїв; из сказанного следуетіз сказаного випливає; как следуетяк слід; как и следовало ожидатьяк і треба було сподіватися (чекати). Заміна в усіх розглянутих випадках дієслів однією лексемою слідувати в усному мовленні, а то й у пресі не тільки свідчить про недостатнє знання законів мови, а й спричинює збіднення її лексико-синтаксичних можливостей.

Як учитель, а не в якості учителя

Немає сумніву в тому, що рос. качество відповідає укр. якість. Та це аж ніяк не означає, що й фразеологізм в качестве кого-то можна відтворювати в якості когось. Словосполучення типу в качестве председателя (профессионала, учителя, друга) в українській мові мають відповідники: як голова (професіонал, учитель, друг). А газети, радіо- й телепередачі раз по раз уживають «суржикових» витворів в якості орендарів, в якості гостей, претендентів і под. Напр.: «Іван Степанович уперше відповідав на запитання кореспондентів у якості Голови (замість нормального як Голова) Верховної Ради України». Можна ще вживати в ролі, у функції, коли є потреба надати текстові канцелярського відтінку.

Правильно Неправильно
аж ніяк!, де там! аби не так!
знічев’я від нічого робити
бажаю (зичу) щасливого Нового року! Хай щастить у Новому році! вітаю з Новим роком!
зрештою, врешті-решт, кінець-кінцем в кінці кінців
скоїти злочин вчинити злочин
завдяки допомозі дякуючи допомозі
на адресу за адресою (куди?)
гарантувати безпеку забезпечувати безпеку
ставити на меті (за мету), мати на меті задаватися метою
укладати договір заключати договір
давати (кому?) спокій залишати (кого?) в спокої
на мою (твою, вашу) думку за моєю (твоєю, вашою) думкою
згідно з планом згідно плану
крига скресла лід зрушився
напускати туману наводити тінь на тин
навчати музики (мови) навчати музиці (мові)
щодо цього на цей рахунок
не в тім’я битий не ликом шитий
здобувати перемогу одержувати (отримувати) перемогу
передплата газет і журналів передплата на газети і журнали
просто неба під відкритим небом
підбивати підсумки підводити підсумки
запобігати хворобі попереджати хворобу
зазнавати поразки терпіти поразку
уживати (вживати) заходів приймати міри
брати участь приймати участь
ставити (напинати) намет розбивати намет
саджати (вирощувати) парк розбивати парк
page revision: 0, last edited: 27 Dec 2009 20:02

Unless stated otherwise Content of this page is licensed under Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 License