Український народ упродовж усієї своєї нелегкої історії творив і плекав рідну мову. Митці слова відшліфовували кожну його грань, щоб піднести нашу мову до рівня найрозвиненіших мов світу. Але залишитися на вершині вона зможе тільки тоді, коли ми й далі берегтимемо її як найцінніший скарб, пильнуватимемо її норми. Дбатимемо про те, щоб єдиний народ мав єдину мову.
Автор цілком свідомий того, що охопити всі випадки порушення норм літературної мови неможливо. Мова засобів масової інформації, на жаль, не підвищує свого рівня. Поки книжку готували до друку, з’явилися нові «зразки» відступів від літературної норми: заєм, перчатки, пропитані, рта, Східу, замість позика, рукавички, просочені, рота, Сходу; виділеною стрічкою в бюджеті замість окремим рядком у бюджеті, носить (замість має) певне спрямування; понад ста гривень замість понад сто гривень тощо.
З огляду на низький рівень мовної культури в сучасних українських засобах масової інформації більшість прикладів-ілюстрацій авторові довелося добирати не з публіцистичних, а з художніх творів.
Засвоюймо ж і поширюймо норми літературної мови, адже культура мови — це культура думки.